Переклад з російської Олександра Стаєцького. — Київ: Дніпро, 1990. — 799 с.
Історичний роман російського письменника (1902— 1975) відтворює події VI століття від Різдва Христового. У багатоплановому творі чітко окреслені дві лінії — слов’яни й Візантія часів імператора Юстиніана. У той час, коли державу ромеїв розхитують народні повстання, коли її війська ведуть спустошувальні війни, в слов'янських землях розпочинається об’єднання придніпровських племен, вимушених спільно оборонятися від розбійницьких набігів кочівників. У романі змальовано яскраві картини життя прадавніх антів, коли закладалися підвалини майбутньої великої могутньої Київської Русі-України.
